- квапливо
- —————————————————————————————квапли́воприслівникнезмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови. 2005.
квапливо
Смотреть что такое "квапливо" в других словарях:
квапливо — Присл. до квапливий 1), 2) … Український тлумачний словник
сунути — I сун ути ну/, не/ш, док. 1) перех. Швидким рухом вкласти, засунути що небудь кудись. || Квапливо, недбало покласти що небудь кудись. || Дати щось кому небудь квапливо, недбало чи потай. || також без додатка, розм. Дати хабара. •• Суну/ти ру/ку… … Український тлумачний словник
никати — 1) (ходити сюди туди без діла, без потреби), тинятися, швендяти(ся), шалатися, микатися; снувати(ся), сновиґати (швидко пересуваючись / довго ходячи); шастати(ся) (швидко, квапливо); вештатися (ходити туди сюди, у різних напрямках); валандатися… … Словник синонімів української мови
глитати — а/ю, а/єш, недок., перех. Жадібно, квапливо ковтати … Український тлумачний словник
захлинатися — а/юся, а/єшся, недок., захлину/тися, ну/ся, не/шся, док. 1) Задихатися від чого небудь, що потрапило в дихальне горло (перев. від рідини або рідкої страви). || Вдихаючи що небудь у великій кількості, відчувати утруднення в диханні. || Задихатися… … Український тлумачний словник
ковтати — а/ю, а/єш, недок., перех. і без додатка. Рухом мускулатури горла проштовхувати що небудь із порожнини рота в стравохід і шлунок. || розм. Пити або їсти що небудь жадібно, квапливо; глитати. •• Ковта/ти пілю/лі мовчки терпіти образу, вислухувати… … Український тлумачний словник
наборзі — присл., зах. Наспіх, квапливо … Український тлумачний словник
нашвидку — присл. Квапливо, поспіхом, похапки … Український тлумачний словник
поквапливий — а, е. 1) Схильний квапитися; який поспішає зробити щось; якому властива квапливість, поспішність; поквапний. 2) Сповнений квапливості; в якому виявляється квапливість; який відбувається, виконується, робиться квапливо, з поспіхом; поквапний … Український тлумачний словник
поквапний — а, е. 1) Схильний квапитися; який поспішає зробити щось; якому властива квапливість, поспішність; поквапливий. 2) Сповнений квапливості; в якому виявляється квапливість; який відбувається, виконується, робиться квапливо, з поспіхом; поквапливий … Український тлумачний словник
